Конорев Борис Михайлович (1934 р.н.)

Конорєв Борис Михайлович (28.01.1934) м. Макіївка, Донецька область - інженер-радіотехнік. Доктор технічних наук (1990), професор (1991), академік Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем (1993). Закінчив Харківський політехнічний інститут (1956). Інженер заводу ім. Шевченко, Харків (1656-1959), ст. інженер, начальник лабораторії, начальник відділу, гол. науковий співробітник НВО ХАРТРОН, Харків (1959-2002), з 2002 професор кафедри програмного забезпечення автоматизованих систем Національного аерокосмічного університету ім. Н.Є. Жуковського «ХАІ». Нагороди: Ордена Трудового Червоного прапора (1971, 1976), Державна премія УРСР в облас науки і техніки (1979), медалі СРСР та Федерації Космонавтики СРСР. Має понад 100 наукових робіт і понад 40 винаходів. Під керівництвом Б.М. Конорева захистилося 9 кандидатів наук. Член двох спеціалізованих вчених рад м. Харкова по захисту кандидатських і докторських дисертацій.

Наукова діяльність - в області програмної інженерії систем реального часу, розробки прикладної теорії програмування вбудованих ЕОМ, створення бортових програмно-технічних комплексів систем управління профілюючих об'єктів ракетно-космічної техніки. В даний час - інформаційно-управляючих систем критичного застосування для різних прикладних областей (космос, атомна енергетика, авіація та ін.)

Праці: Серії праць з теоретичного обгрунтування архітектури, проектування, верифікації, супроводу льотно-конструкторських випробувань і передачі в експлуатацію програмного забезпечення БЦВМ систем управління в циклах науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт зі створення:

3-х поколінь міжконтинентальних балістичних ракет 15А14, 15А30, 15А35, 15А18 та ін, вид. ХАРТРОН, - Х., (1966-1986);

Потужної ракети-носія «Енергія», вид. ХАРТРОН, - Х., (1980-1987);

Ряду орбітальних модулів «Квант», «Кристал» та інші, орбітальних пілотованих станцій станцій «Салют», «Мир», вид. ХАРТРОН, - Х., (1984-1990);

Ряду штучних супутників Землі «Кругозір», «Безпека» і ін систем космічного спостереження, вид. ХАРТРОН, - Х., (1987-1990);

Крилатої ракети великої дальності «Метеорит» авіаційного та морскогог базування, вид. ХАРТРОН, - Х., (1979-1985).

В даний час - серія праць з розробки концепції, теоретичного базису, принципів побудови та застосування інструментальних середовищ для оцінки якості програмного забезпечення ІУС систем критичного застосування включаючи Model-checck-ід верифікацію на класі інваріантно-орієнтованих моделей вих. ПО, вид. Держцентрякості Державного комітету ядерного регулювання України, (2001-2010).

Науковий напрямок
Забезпечення та оцінка якості, включаючи безпеку ПО систем критичного застосування в різних сферах соціальної практики - космос, бізнес, атомна енергетика, авіація, транспорт і т.п.
Проблеми:
1) стратегія тотального управління якістю в програмної інженерії (TQM):
1.1) Зсув аспектів з вимірювання на забезпечення та прогнозування якості ПЗ;
1.2) Перетворення некерованих процесів життєвого циклу ПЗ в управлінні;
1.3) Технологічна зрілість процесів підприємства;
1.4) Критерії: кумулятивність, точність прогнозу і рентабельність якості критичного ПЗ;
1.5) Процесна композиційна модель модель системи менеджменту якості (СМЯ) в ПІ;
1.6) Контури регулювання варіацій якості РДСА, SDCA, SPICE;
1.7) Синтез нечіткого регулятора СМК в ПІ - теоретичний базис.
2) Доказова незалежна верифікація (ДНВ) ПО систем критичного застосування.
Приховані дефекти критичного ПО є суттєвим фактором ризику аварійних ситуацій для системи в цілому. Проведення незалежної верифікації критичного ПО - обов'язкова вимога міжнародної нормативної бази.
Методологія - Model Checking верифікація (2002, Кларк) з новим класом інваріантно-орієнтованих моделей ПЗ (Інваріант - властивість ПЗ, що залишаються за визначенням незмінним протягом життєвого циклу, наприклад семантика, логіка використання ЗУ, параметри потоку управління, відсутність «гонок» і « засувок »і т.п.).
Гіпотеза - ПО коректно, якщо всі його інваріанти незмінні. Методологія заснована на використанні формальних методів і явищ альтернативної верифікації на основі тестування та імітаційного моделювання. Основні елементи методології:
- Статистичний аналіз систем ПО для розкриття специфікації інваріантів і побудови інваріантної-орієнтованих моделей.
- Параметризація ІОМ на основі експериментальних калібровок чутливості до дефектів ПЗ і ступенем різноманітності ІОМ методом «посіву-ін'юкціі».
- Модель залишкових / прихованих (латентних) дефектів при диверсифікованому вимірі інваріантів для композиції реалізованих ІОМ.
Метрики критичного ПЗ, вимірювані при при ДНВ:
- Прогнозоване значення ймовірності прихованих дефектів критичного ПО з контрольованою ступенем невизначеності.
- Повнота тестового покриття критичного ПЗ.
3) Регулювання та супровід ризиків в програмної інженерії при розробці систем критичного застосування та інтенсивним використанням ПЗ для реалізації їх функціональності:
3.1) Метрики кількісної оцінки ризиків;
3.2) методи аналізу трендів (оцінювання розвитку) ризиків при розробці та використанні систем